Козіцька Тетяна Василівна народилася 28 січня 1993 року в с.Крупець.
Коли пильно роздивлятися картини юної художниці, яка здебільшого захоплюється натюрмортами, то виникає питання: звідки черпає вона натхнення, звідки йдуть витоки отого витонченого, незвичного, захоплюючого? А воно сягає в глибину прапракоренів… У їхньому роду народжувалися таланти: вишивальниці, ткалі, кухарі, співаки і музиканти. Найкращі гени передалися дівчинці Тані, яка народилася 28 січня 1993 року в чудовому мальовничому селі Крупець. Навчаючись ще в молодших класах вона захопилася малюванням. Самостійно підбирала кольорову гаму, вміло компонувала різні сюжети, розвивала творчі навички. Дивує те, що саме її наполегливість, велика сила волі, самостійність відіграли велику роль у формуванні її як художниці. Свої художні захоплене поєднує із поетичними. Друкує їх у шкільній газеті «Криниця». Навчання у школі мистецтв позитивно впливає на розвиток творчої майстерності. Майбутнє своє бачить у творчій, дизайнерській сфері.
Рідна мова моя
Мова моя солов’їна
Як рідна моя Україна,
Як мама і тато - одна,
Як наша велика сім’я.
Не було б без букви слова -
Не було б України без мови.
Рідна мова моя,
Буде як батьківщина одна.
Не перелетиш ти ні моря,
Ні широкого поля,
Допоки в серці твоїм не буде
Жити українська рідна мова
Скрипач (пісня)
Рано-вранці на світанку
Коник грав з самого ранку
Позбігалась саранча,
Щоб послухать скрипача.
Кожний ранок виграває
І малечу звеселяє.
Кожна квітка, кожна гілка
Знає музику співця.
І сьогодні рано-вранці
Знову чути скрипача.
Позбігались саранчата,
Щоб послухать скрипача.
Під вітерцем гойднулась гілочка -
Затишна, біла, чарівна.
Невже це яблунева квіточка
Кружляє в білосніжнім мареві мого садка.
На квіточку присіла бджілка
Заринулась у запашний нектар
Пташиний спів солодко ллється
Неначе це струмковий дзвін
Духмяні пахощі пливуть від гілочки
І з радістю ти насолоджуєшся ним.
Остання у ранковім небі зірочка
Поволі згасла, день новий зустрівши з ним.
Сьогодні день як і всі попередні пройде,
А я не можу, не можу забути тебе.
Ти десь далеко, мріє моя,
Ти як сонце, що світить щодня.
Але сонце далеко і мені
Холодно й сумно без тебе в ці дні.
Я прокидаюсь з думкою про тебе.
Я засинаю з уявою про нас,
То ж повернися мріє моя,
Нам поговорити вже час.
| 
