Крупецька публічно-шлільна бібліотека

Головна | Реєстрація | Вхід
Четвер, 28.03.2024, 21:44
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Хроніка подій [1]
РОбота з ОФМ [5]
Молоді таланти [2]
Легедни рідного краю [5]
Клуби за інтересами [0]
Пошук
Головна » Статті

Всього матеріалів в каталозі: 13
Показано матеріалів: 1-10
Сторінки: 1 2 »

09.11. «Квітни мово наша рідна» -літературний вернісаж.
27.11 «А пам»ять серця вічна» книжкова виставка –реквієм(До дня пам»ять жертв голодомору)
29.11 «Ми в цій землі житами проросли, щоб голоду не знали люди вічно» година пам»яті.
Хроніка подій | Переглядів: 748 | Додав: ya_nazik | Дата: 07.11.2012

    Український народ як будь-який інший не пам'ятає початку своїм казкам, пісням, легендам. Так споконвіку ведеться, що переповідаються вони усно з роду в рід, з покоління в покоління, як священний заповіт старовини. У міру того як народ ставав уважнішим до історичної долі своєї, він відчував потребу запам'ятовувати "найважливіші події, що залишили слід в його житті. Тоді до справжньої події додаються легенди. Легенда завжди розповідається не для самої лиш розваги, а для того, щоб її, як переказ, молоде покоління перейняло й завчило, а потім переказало своїм нащадкам. Так і в моєму селі Крупець Радивилівського району Рівненської області було. Про нього вперше згадується у 1545 році. До 1795 р. входило до Речі Посполитої. З 1795 по 1916 рр. належало Росії. З 1916 по 1921р. влади змінювалися, то Польщі належало, то входило до складу СРСР. Всі події, які відбувались на території нашого села і дали поштовх до виникнення різноманітних легенд і повір'їв.
    Про назву села Крупець існують різні легенди. Одна з них говорить, що навколо стародавнього поселення були печі для добування смоли з соснових коренів і сушняку, що нагромадилися. А коли печі ці утворили круг біля їхніх жител, то вони і самій місцевості, ними зайнятій, дали назву Круг-печей, яка згодом перейшла в устах народу в Крупець. Друга говорить про те, що жив тут пан Крупецький. Як поселення, село дуже давнє. Про нього згадується в акті від 1545 року - в опису Луцького окружного замку.
   У 1822 році в селі була побудована церква з двома куполами на кошти російського генерала Інгельстрома. З цього приводу із уст старожилів передавалася така легенда: нібито графиня Залусська, дружина Інгельстрома, їхала в бричці з дочкою від першого чоловіка. Раптом сполохалися коні, гнали страшно, візник випав. Вони добігли до крутого повороту, рвонули, карета перекинулась на праву сторону дороги і коні раптом зупинилися, як вкопані. А тут і дверці відчинилися: обидві жінки вийшли живі. Коні чомусь не тягнули перевернуту карету. Графиня на колінах, звернувшись до Бога, подякувала і сказала: "Дзісь бендзе свенто место - нові костел". Граф найняв зодчих (архітекторів) із Італії, які і побудували цей костел за його гроші. А працювали на будівництві люди із села. Такий же костел збудував він нібито у Кракові. Це був дар в знак збереження життя своїм близьким.
Легедни рідного краю | Переглядів: 1846 | Додав: ya_nazik | Дата: 04.06.2010

     Вулиця Біла Криниця простяглася аж до самої залізної дороги. Біля дороги тягнеться сосновий бір шириною до двох кілометрів, а за ним - хутір, на якому живе моя бабуся Протас Ганна Олександрівна. Саме вона розповіла мені легенду про походження назви хутора Чорнобаї.
    За переказами у сиву давнину тут сталася трагедія. Жила сім'я Чорнобаїв, у яких була дочка-красуня. Вона не схотіла виходити заміж за нелюба, і той вирішив помститися: найняв чаклуна, котрий переписавши всіх поіменно, зачаклував усю сім'ю. Батько, мати і шестеро діток поховані недалеко від хати, де полягли повстанці. Живою лишилася лише дочка-красуня, яка є корінням нашого роду. Тому й хутір цей було названо – Чорнобаї.
      Про цю подію поет Василь Краснопольський, який народився на хуторі, написав вірш «Могила»:

Могила
Багато років промайнуло,
Як та могила тут стоїть.
Одна у лісі біля хати
Свідок минулих лихоліть.
На ній трава завжди буяє.
Де хрест стояв — росте бузок,
У цій могилі батько й мати
І шестеро їх діточок.
А сьома донечка - красуня
Тоді лишилася жива.
Із покоління в покоління
Страшна несеться дивина.
То це ж вона не захотіла
З нелюбом стати на рушник.
Помста затьмарила нелюба -
В дворі з'явився чарівник.
У чаклуна було все чорне:
І капелюх, і плащ, і кінь.
І по землі за ним стелилась
Неначе хмара, чорна тінь.
Примусив вийти всіх із хати,
І не гуртом - по одному.
Останнім з криком й пелюшками
Дитятко винесли йому.
Дочки - красні не знайшов він,
В полі затрималась вона.
Лежать в дворі усі, як мертві,
Помчала смерчем сатана.
Дев'ять попів тоді молились,
Безперестанку люди йшли,
Хрестом злих духів відганяли,
Та побороти не змогли.
Звели могилу величезну,
Обгородили, як садок.
Тут Чорнобай Антон, Наталка
І шестеро малих діток.
І відтоді маленький хутір
І нарекли - Чорнобаї.
Тут, як колись, стоїть хатина,
Тут, як колись, шумлять гаї.
 
     Після війни на тому ж хуторі, в мого прадіда Олександра Зайця на горищі в хліві, ночували троє повстанців. І хтось про це доніс. Чекісти оточили їх, почався нерівний бій. Дах на хліві був з черепиці, від куль став наче решето. Але повстанці не здавалися. Завзято боролися. В цей час проходив лісник лісом. Чекісти примусили його піднятися драбиною і сказати, щоб хлопці здалися. На це повстанці відповіли: «Передай, що катам не здаємося», - і, заспівавши пісню «Ще не вмерла Україна», перестрілялися самі.
     Ця трагедія вже давно стала легендою, яка передається в нашому роду з покоління в покоління.
Пишучи цю роботу, я зрозумів, що всі легенди, які передавались з уст в уста - це результат подій і переживань не тільки радісних і веселих, але й трагічних, невимовно болісних. І люди свою гіркоту і біль виливали у легендах, бувальщинах, прибавляючи щось своє, звичайно, повчального змісту.
     Ось, наприклад, стала вже легендою історія, про загибель братів поета Василя Краснопольського.
Коли під Бродами точилися бої, жителів хуторів с.Пріски і Крупця евакуювали, проте зрідка дозволяли навідуватися у господарства, щоб обробляти свої поля. Не раз бувало: вийдуть в поле, а німці з Бродів починають обстрілювати. Почувши свист снаряда, люди падали на землю. Ось один снаряд просвистів і не вибухнув. Він довго валявся на полі і став причиною страшного горя. Сусідські хлопчики йшли вранці до школи і надумали на стежці підірвати патрони. Ось і використали для удару цей снаряд. Пролунав вибух. По всьому полі батьки збирали шматки своїх дітей. Цей випадок і досі стоїть перед очима у моєї бабусі Протас Ганни Олександрівни. Тоді ще вона була ровесницею цих двох хлопчаків.
     На північний захід від с.Крупець, за селом Баранне, починається ліс, який був перетнутий довгим і досить високим земляним валом, що у простонародді носить назву «градки». Ці «градки» були колись величезною військовою спорудою, і являли собою загородження від натиску татар. А похмурим свідком того, що колись нападали татари на наші села є курган, який знаходиться на орних полях на схід від села Крупець. У ньому трапляються часто стріли - чисто, татарського походження. Це, як стверджує М.І. Теодорович, і є могила татар, які полягли в частих битвах із місцевими руськими військами.
Легедни рідного краю | Переглядів: 1011 | Додав: ya_nazik | Дата: 04.06.2010

    Бараннівський ліс є початком великих поліських лісів. У ньому є багато рідкісних рослин, які занесені в Червону Книгу. Тому місцевість та є заказником, який носить назву Бараннівське урочище. З діда - прадіда в селі передаються легенди про рослин, які тут ростуть.
    Давним -давно, ще за царя, чи й раніше, на нашій землі жив пан. І мав він дочку, гарну-прегарну, хорошу - прехорошу, як весняний ранок. І покохала та дочка простого хлопця, та покохала так, що жити без нього не могла. І хлопець той теж покохав панночку. Але старий пан не хотів, щоб його зятем був простий селюк. Почав дочку відговорювати, а коли не вдалося добитися свого - звелів дочці разом з усіма селюками жати жито, щоб скуштувала, який він, селянський хліб. Сподівався, донька злякається тяжкої праці, схаменеться. Однак та горда була, та й коханий допомагав, і донька ввечері повернулася щасливою. Пан розсердився, наказав на другий день поставити дочку на окрему постать і щоб ніхто її не допомагав. Тяжко було дівчині, бо ж до жаття не мала ні звички, ні сили. Порізала серпом руки, поколола ноги, кров капала на золоте жниво. А день був довгий і, коли сонце почало сідати, прийшов економ, дивиться, а панночки немає в полі. Ніде немає. Тільки в житі, на краю постаті, під лісом незнана квітка вогником світить - усе, що лишилось від дівчини...
З того часу в Бараннівському урочищі біля полів водиться горицвіт.
Легедни рідного краю | Переглядів: 1947 | Додав: ya_nazik | Дата: 04.06.2010

      Дуже часто від старих людей можна почути такі легенди про сон-траву, яку люблять зривати діти на весні .
У давну давність трава ще мала листя не розсічене, як зараз, а суцільне, як у підбілу чи лопуха. І росла вона тільки в райському саду. Та коли Бог прогнівався на сатану і його спільників, повелів архангелу Михаїлу гнати їх з раю, то вся нечисть поховалась за широким листком цієї трави. Тоді розлючений архангел метнув громову стрілу і пронизав нею траву від верхівки до самого кореня. Ще й траву цю викинув з райського саду. Відтоді ніби в неї листя розсічене, а сама вона почала називатися в народі прострілом. І всяка нечисть боїться прострілу, обминає його.
     У квіток, як і в людей, у кожної є своя мати. Немає матері тільки сон-квітка. У неї - зла мачуха. І щороку ця мачуха виганяє її з землі передчасно. «Сон, сон, - каже вона, - швидше збирайся та виходь, не гайся! Усі квітки зацвіли, тільки тебе немає». Тиха, покірна сон-квітка висовується із землі, озирається навкруги і бачить, що в лісі ще немає нікого з її подруг . Посумує вона і схилить додолу свою прекрасну голівку, як же - сирітка, та й дрімає доти, доки не з'явиться з-під торішнього листя фіалка, медуниця та інші подруги.

Легедни рідного краю | Переглядів: 1301 | Додав: ya_nazik | Дата: 04.06.2010

    Моя прабабуся Чалик Лариса Антонівна була дуже віруючою людиною. Багато вона знала цікавих історій на релігійну тему. Я запам'ятав, чому горобців прозвали бусурманами.
    Одного дня, перед святом Благовіщення, зібралася пташина нарада. Скрізь, по всій землі було сповіщено, що мав народитися Син Божий. Одні тільки птахи не знали, що це за подія така. Ось і прийшов до них Ангел з неба. Зібрав їх перед великим святом та й повідомив, що в Діви Марії народиться Син Божий, який має врятувати світ від гріха. Птахи уважно слухали Ангела. Він сказав, що в цей день птахам не можна вити навіть гнізда, розчісувати своє пір'ячко. Коли нарада закінчилася, птахи помітили, що між них немає представників від родини горобців. А горобці як завжди заспали і тому не прилетіли на пташину нараду. їм ніхто й не сказав про цю велику новину. Рік за роком горобці в'ють свої гнізда в цей день. Тому і прозвали їх в народі бусурманами.
     Моя мама народилася в селі Онишківці Дубнівського району Рівненської області, сьогодні відомому всьому християнському світові через чудодійні властивості води джерела Святої Анни. Моя бабуся по лінії мами Чалик Олександра Василівна розповіла легенду про ті обставини, які спричинили сюди потік богомольців. Колишній козак села Онишківців Скорбник захворів на гяжку хворобу і на лікарів витратив дуже багато коштів свого маєтку.
     Турбуючись про своє життя і не сподіваючись на допомогу людську, він звернувся до допомоги Божої. У глибокому смиренні зі сльозами став молитись дома перед образом Богоматері, просив її заступництва у відпущенні гріхів і зціленні від хвороби. У сні йому з'явилась небесна Заступниця. Пообіцяла йому три здоровлення, коли він побудує невеличку каплицю. Саме вона вказала місце для побудови каплиці, де, як розповідають, значно раніше до цього бачили Богоматір, яка з'явилась у сяйві вечірнього часу і звеліла Скорбнику перенести із його дому ікону, перед якою він отримав зцілення.

     Втішений небесним видінням, Скорбник відразу побудував на вказаному місці каплицю і переніс туди хресним ходом із його дому образ Цариці Небесної. Переїжджаючи в інше село Скорбник хотів забрати з каплиці ікону Богоматері як дорогоцінний дар і згадку про дивну подію в його житті. Посланий ним хлопчина взяв ікону і вже хотів вийти з каплиці, але якась невидима сила перегородила йому вихід. Звістка про чудо облетіла всі околиці, сюди стали приходити за допомогою знедолені люди.
Отже, історія нашого народу дуже багата і розмаїта. Вона містить не лише героїчні події в минулому, але й мрії і прагнення народу. Це і є джерелом виникнення легенд і бувальщин рідної землі.
Легедни рідного краю | Переглядів: 1578 | Додав: ya_nazik | Дата: 04.06.2010

       Козіцька Тетяна Василівна народилася 28 січня 1993 року в с.Крупець.

   Коли пильно роздивлятися картини юної художниці, яка здебільшого захоплюється натюрмортами, то виникає питання: звідки черпає вона натхнення, звідки йдуть витоки отого витонченого, незвичного, захоплюючого? А воно сягає в глибину прапракоренів… У їхньому роду народжувалися таланти: вишивальниці, ткалі, кухарі, співаки і музиканти. Найкращі гени передалися дівчинці Тані, яка народилася 28 січня 1993 року в чудовому мальовничому селі Крупець. Навчаючись ще в молодших класах вона захопилася малюванням. Самостійно підбирала кольорову гаму, вміло компонувала різні сюжети, розвивала творчі навички. Дивує те, що саме її наполегливість, велика сила волі, самостійність відіграли велику роль у формуванні її як художниці. Свої художні захоплене поєднує із поетичними. Друкує їх у шкільній газеті «Криниця». Навчання у школі мистецтв позитивно впливає на розвиток творчої майстерності. Майбутнє своє бачить у творчій, дизайнерській сфері.
 
 
Рідна мова моя

Мова моя солов’їна
Як рідна моя Україна,
Як мама і тато - одна,
Як наша велика сім’я.
Не було б без букви слова -
Не було б України без мови.
Рідна мова моя,
Буде як батьківщина одна.
Не перелетиш ти ні моря,
Ні широкого поля,
Допоки в серці твоїм не буде
Жити українська рідна мова
 
 
Скрипач (пісня)
Рано-вранці на світанку
Коник грав з самого ранку
Позбігалась саранча,
Щоб послухать скрипача.
Кожний ранок виграває
І малечу звеселяє.
Кожна квітка, кожна гілка
Знає музику співця.
І сьогодні рано-вранці
Знову чути скрипача.
Позбігались саранчата,
Щоб послухать скрипача.
 
 
Під вітерцем гойднулась гілочка -
Затишна, біла, чарівна.
Невже це яблунева квіточка
Кружляє в білосніжнім мареві мого садка.
На квіточку присіла бджілка
Заринулась у запашний нектар
Пташиний спів солодко ллється
Неначе це струмковий дзвін
Духмяні пахощі пливуть від гілочки
І з радістю ти насолоджуєшся ним.
Остання у ранковім небі зірочка
Поволі згасла, день новий зустрівши з ним.
 
 
Сьогодні день як і всі попередні пройде,
А я не можу, не можу забути тебе.
Ти десь далеко, мріє моя,
Ти як сонце, що світить щодня.
Але сонце далеко і мені
Холодно й сумно без тебе в ці дні.
Я прокидаюсь з думкою про тебе.
Я засинаю з уявою про нас,
То ж повернися мріє моя,
Нам поговорити вже час.
 
Молоді таланти | Переглядів: 1085 | Додав: ya_nazik | Дата: 04.06.2010

      Ярмусь Тарас Володимирович народився 9 березня 1991 року в с.Крупець.

  Бажання ліпити і малювати виникло ще в ранньому віці. Навчаючись в школі він брав участь в різних конкурсах, в яких неодноразово ставав переможцем і призером. В 2006 і 2007 роках став обласним переможцем Всеукраїнсько конкурсу «Космічні фантазії». По закінченню 10 класу вступає в Львівський коледж декоративно-прикладного мистецтва. Мріє Тарас стати відомим скульптором-художником в усьому світі. «Хочу прославити свій рідний край, свою родину такими роботами, яким не буде ціни. А на закінчення хочу сказати, що кожна людина прагне досконалості. Ось і я своїм виробам надаю неповторності та певної оригінальності».
 





Молоді таланти | Переглядів: 891 | Додав: ya_nazik | Дата: 04.06.2010

     Один з основних напрямків роботи ПШБ с.Крупець обслуговування людей з обмеженим фізичними можливостями. Для користувачів даної категорії в бібліотеці діє інформаційний центр для „Повір у себе”. Де можна отримати інформацію з різних питань: нормативно-законодавчих, з питань соціального захисту, інформацією з різних аспектів життєдіяльності людей з обмеженими можливостями, відомості про соціальні, реабілітаційні, психологічні, навчальні заклади, об’єднання, центри, асоціації.
 
 

     В бібліотеці можна ознайомитись з інформаційним бюлетенем „Інва.net”, який надходить з державної обласної бібліотеки.
     Також можна переглянути книжкові виставки „Найди себе у своїй справі”, „Разом ми одна сім’я”, „Надія живе разом з нами” тощо, які оформлені в бібліотеці, стати учасником засідань за круглим столом разом з представниками місцевої влади, пенсійного фонду, соціального захисту населення обговорити наболівші питання, дізнатися про нове в законодавчій базі тощо. Прийняти участь у благодійних святах , на яких можна поспілкуватися між собою, послухати гарну пісню, добре, щире слово і за чашкою чаю поділитись своїми думками.
 
 
 
РОбота з ОФМ | Переглядів: 898 | Додав: ya_nazik | Дата: 04.06.2010

       Валентюк Олександр Георгійович народився 3 вересня 1986 року в с.Крупець. Інвалід ІІ групи, захворювання крові.
 
  Ще з дитячого садочка, Саша любив малювати, але не тільки на папері, малював скрізь: крейдою на асфальті, по стінах будинку, по плоті. Пішовши до школи він познайомився з інструментом, яким можна було малювати по дереву і цей малюнок вже не змиє вода - випалювач. Починалося все з простеньких малюнків: грибочків, квітів, тварин. З віком малюнки склали складнішими. Це "Перша зустріч” і тому подібні. Саша неодноразово приймав участь в обласному конкурсі для дітей-інвалідів „Як живемо і вчимося – наші мрії”, мав подяку за участь в ньому. Хоча хвороба забирає багато сили і здоров’я, Саша залюбки приймає участь у різноманітних бібліотечних заходах: виконує народні пісні, читає гуморески ( Глазового, Ковільки, Грабоуса). В цьому році Саша закінчив 4 курси Університету водного господарства в м.Рівне.
РОбота з ОФМ | Переглядів: 866 | Додав: ya_nazik | Дата: 04.06.2010

1-10 11-13
Друзі сайту
Рівненська обласна бібліотека Радивилівська ЦСПШБ Березнівський медіацентр Козинська ПШБ
Іванівська ПШБ
Дружбівська ПШБ
Михайлівска ПШБ
Теслугівська ПШБ
Наші партнери
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

c.Крупець Радивилівського р-н, Рівненська обл. © 2024 | Конструктор сайтів - uCoz