Крупецька публічно-шлільна бібліотека

Головна | Реєстрація | Вхід
П`ятниця, 29.03.2024, 11:09
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Форма входу
Пошук


Село Крупець в минулому містечко. Згадки про це знаходимо в актах Луцького окружного замку в 1542 та 1545роках.В окремих відомостях є припущення, що Крупець у сиву давнину був більший за Радивилів(Радзивилів), як по кількості населення, так і за площею, яку він займав. Місто Крупець складалося з самого міста та його передмість: Стариків, Гнильча, Цивінців і с.Баранні. Всі ці населені пункти складали єдине ціле. В географічному словнику королівства польського за 1883р.також вказується, що Крупець містечко Дубнівського повіту, колишня власність Вишневецьких, пізніше Любомирських, а потім державна. А це свідчить, що і духовність, і культура людей. Де їх господарства розвивалися швидше, ніж десь у глухих віддалених селах. На початку хх ст. проходили ярмарки, щорічно на свято Тройци і щотижневі, де продавали тварин. Приїздили купці, торгівці, маклери-всі привозили товар і вісті різного роду. Чумаки з Крупця їздили в Крим по сіль.
Основним духовним центром була церква де настоятелі і дяк. Це були люди грамотні. Знали нотну грамоту, спів. Організовували вивчення колядок, веснянок, поширювали обрядність і українську культуру. Правили в церкві на слов’янській мові. Старожителі пам’ятають, як дяк пан Шелест організував церковний хор, який виступав і в інших селах, займали 1 місце в м.Радзивилові. А ще 5 листопада 1879 було відкрито школу, народне училище міністерства освіти, яке проіснувало до серпня 1916 року. Навчання проводив один вчитель, уроки релігії місцевий священик.
Народна пісня, обрядність жила. Це свічило те, як організовували сватання, весілля, свята Різдва, Паски, Тройці, Івана Купала, Обжинки. А найбільше славились жителі с.Крупця церковном хором. А хористи(жінки та чоловіки)організовували співанки по неділях, святах в селі. На окремих вулицях, де обов'язково був якийсь дядько Максим чи Яків-дотепник з своїм гумором саркастичним словом. Не дивлячись на зміни влади, війни, тяжку працю народна пісня, казка, легенда, приказка розвивалась і жила в українському селі. Правда, населення було різне, але основу складали українці.
Освітчені вчителі читали „Кобзар" Шевченка та інші українські книжки. А молодь організовувала дозвілля-танці, співи у когось на вулиці. Музика-гармонь, скрипка, бубон. Клубу не було, але в жовтні 1939 р. почала працювати неповна середня школа, в якій навчалось 86 учнів. Навчання велось на рідній українській мові. А для дорослих відкрили клуб, бібліотеку, а також курси для ліквідації неграмотності і малограмотності. В лікнепі в 1941 р. навчалось 198 чол. З них 186 жінок. Культура села зростала. Молодь і дорослі тягнуться до знань.
Клуб відкрили в колишньому маєтку пана поляка (капітана за званням) Мручкевича в Огроді (теперішня вулиця) тоді називалась Плянтер, який з усіх сторін був оточений ровом з джерельною водою. Крім "палацу" (кам'яного жилого будинку) був великий парк, де росло 64 породи різних дерев та кущів, були вольєри з павичами, страусами. В будинку зробили великий зал для клубу та бібліотеки.Вела роботу Ольга Орищин (Пінчук), що була першим депутатом районної ради в селі,допомагали вчителі, місцеві активісти.
За Польщі тайно працювала "Просвіта", де були книжки Шевченка, Франка, Старицького, Карпенка-Карого, Нечуя-Левицького, Куліша. Їх зберігав вдома в скрині Гулій Марко Степанович, Токмина Лідія Михайлівна та інші. А в 1940 році збережені книги віддали в бібліотеку Орищин Ользі. Вже за Польщі відзначали в селі свято-День Конституції Польщі 3 мая (травня). Слідкували, щоб селяни в цей день не працювали, а хто працював то поліція штрафувала. В1938 р. на День Конституції Польщі в центрі села зробили сцену (підвищення) і виступали з піснями (на польській мові) і ставили п’єсу "Про три дочки і батька". Так як навчання було на польській мові, а українську викладали як предмет, то населення розуміло зміст пісень і п’єси.
   Була в селі пожарна команда і для більшої активності їх всіх залучили до цього свята. Керував ними Ковальчук Гнат Карпович. Його батько мав три сини, всі вони загинули під час Великої Вітчизняної війни і дід Карпо, коли працював сторожем в школі після війни, то в різних місцях: біля школи, церкви, клубу, сільради насаджував трикутником три дерева. Останні збереглися біля клубу як пам’ятка (могила)його трьох синів.
   Організовували драмгурток, почали ставити п’єси "Безталанна", "Назар Стодоля», «Правдиве багатство". Навіть під час окупації в 1942 р. відкрили там школу, а по неділях, святах працював клуб, бо п’єси ще ставили, а вже в 1943р. німці все розігнали. Почалась справжня війна, утиск, гноблення народу. Слід відмітити, що за Польщі в селі були сім’ї музиків, які грали на весіллях. Це Гудими Семена сини Гриць та Володимир, що грали на скрипці, а батько їх Семен грав на гармоні. Семен був церковним старостою 29 років.
   Духовне збагачення людей йшло непогано, гірких п’яниць, алкоголіків не було. Були дуже бідні і обділені, невдахи, але й ті тягнулись до культури. Під час німецької окупації спочатку йшли всі в церкву, пізніше в клуб. В Огроді ставили п’єси, а дяк збирав на спів дітей, проводив репетиції з церковними хористами. Особливо виділялись хористи Мариська з вул.Підцівінців (Травнева) і Тетяна (Тацька) Черешньовська із Стариків. Але Масляну (колодки)справляли по вулицях. А молодь збиралась на вечорниці в когось на вулиці, де були дівки, справляли св. Андрія, Коляду.
17 березня 1944 року село звільнено з під фашистської окупації. Молодих хлопців, чоловіків мобілізували на фронт. Почалась тяжка праця по відбудові села: засипали окопи, розбирали фашистські об’єкти, доглядали поранених бійців. Довго ще руїни жахали, але село відбудовувалось. Адже було зруйновано понад 100 будинків, в тому числі і клуб в Огроді.
Але в тому ж році вже було відкрито початкову школу. 9 травня 1945 р в центрі села був мітинг в честь Перемоги. Радість охопила всіх жителів. Жінки чекали повернення своїх чоловіків з війни, дівчата-хлопців, женихів. Пісня прокотилася селом на кожній вулиці. 1947р. відкрили в центрі села клуб в будинку с/ради (колишня комендатура поліції (гміна) він вцілів. Там була школа (всього 2 кл) але по неділях грала гармонь, збиралась молодь після церкви на танці.
   Першим завклубом була Галамага Віра Купріянівна (Бадиляка), а коли повернулись хлопці з фронту 1947-1948р. завклубом став Возний Олександр Ілліч, він грав на гармошці організовував драмгурток разом з вчителькою історії Гулій Надією Марківною. Ставили п’єсу Карпенка-Карого, "Сватання на Гончарівці", "Назар Стодоля", Шевченка. Основну роль Наталки виконувала Маруся Орищин (Сопронюк). В 50-тих роках збудували новий дерев’яний клуб. Архітектор Найчук Ілля придумав красивий фасад з колонами Клуб будували з дерева, старих стодол, Які при організації колгоспу, забирали у людей. Завклубами були Сінчук Ганна, 3абрідня Надія, Черешньовський Анатолій Білецький Григорій (новий клуб).
   Значну допомогу в розвитку культурного і духовного збагачення надавала комсомольська організація, яка зросла з 5 чоловік до 12 в1950р та до 96 чол. в 1969р. Інтелігенція села-вчителі не стояли осторонь. На той час працювала вже семирічна школа. П"єси ставили в школі (млин) навіть в магазині сільпо, поки його не відкрили (збудували швидко). В 1959р. відкрили нову восьмирічну школу.
Значно зросла й культура села в Крупецькому клубі, яким завідував Олег Григорович Васьковець. Працювали такі гуртки: драматичний, вокальний, спортивний і художнього читання. Організовували вечори "Запитань і відповідей", диспути, усні журнали, вечори молоді. Урочисто відзначали дати революційних свят, визначних подій в країні. З великим успіхом йшла п’єса Голованіського "Дальня луна", "Фараони". Чотири рази в тиждень демонстрували кінофільми, навіть проводили кінофестивалі. Почали вводити нову обрядність-урочисто відзначали реєстрації шлюбів і новонароджених, проводи в Радянську армію.
Вже в 60-тих роках організували духовий оркестр з дорослого населення. Інструменти закупив колгосп. Лише 1968р.Крупецька с/рада витратила на освіту 62430 крб., а на культуру 7574 крб., на охорону здоров’я 6976 крб.
   На початку 50-тих прислали завклубом Грушкевича Петра - професіонала з культосвітньою освітою, вокальними і музичними здібностями (пізніше зять агронома Кравчука Олександра Степановича). Духовий оркестр славився на весь район. Лекції в клубі почали читати приблизно з 1949р.Пізніше студенти, які були на практиці в школі завжди в 50-тих роках організовували читання лекцій і усні журнали, лекції та концерти до Дня Жінки, 1травня, річниць Великого Жовтня, до дня народження Т.Г.Шевченка. Особливо гарні вечори, постановки п’єс художнього читання організовувались спільно з завклубом та вчителем Токар Оленою Федорівною (Рудишин) (з 80-тих років і до тепер.)
   Прославились своїми здібностями, грою на сопілці Микола Родіонович Собчук. Він і організував танці в себе біля дому. Духовий оркестр, а також хор вчителів організував здібний, талановитий вчитель Кравчук Анатолій Захарович. Виступав він з колективами по селах. Співало тоді все село. Він зробив дуже багато для розвитку духовної культури і художньої самодіяльності. В зв'язку з будівництвом нової траси Київ-Чоп клуб в 1989р. розібрали і почали будівництво нового будинку культури в центрі села біля нової с/ради. Новий будинок культури відкрили 1992році.
    Його директором довгий час працював Білецький Григорій, котрий також старався організовувати дозвілля молоді(дискотеки, вечори відпочинку, тематичні вечори до пам’ятних дат, усні журнали).

Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту
Рівненська обласна бібліотека Радивилівська ЦСПШБ Березнівський медіацентр Козинська ПШБ
Іванівська ПШБ
Дружбівська ПШБ
Михайлівска ПШБ
Теслугівська ПШБ
Наші партнери
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

c.Крупець Радивилівського р-н, Рівненська обл. © 2024 | Конструктор сайтів - uCoz